*Egl: Osip Nazaruk.

Осип Тадейович Назарук — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.

Народився в родині кушніра (гробівець батьків знаходиться біля церкви Св. Михайла (дивіться Архітектурні пам'ятки Бучача) на Нагірянці — тепер частині Бучача).

Навчався в Бучацькій, Золочівській гімназіях, голова таємного драгоманівського гуртка в 1900 р. За пропаґанду соціалізму Осипа відрахували з Бучацької гімназії. із забороною складати матуру (іспит на атестат зрілості) в Галичині.

Вивчав право у Львівському університеті, під час хліборобського страйку в Бучаччині 1902 р. разом з адвокатом в Монастириськах Анзельмом Мозлєром на сторінках газети "Служба двірська « (видавали українською, польською — Służba Dworska — мовами) друкував матеріали на його підтримку. 1904–1905 рр. очолював роботу „Січі“ (української студентської організації у Відні); 1906–1907 рр. — голова Львівської „Академічної Громади“; 1908 р. закінчив юридичний факультет Віденського університету.

Покликанням зі студентських років стала політика, водночас шліфував публіцистичну майстерність. Результатом стала видана до 1914 року низка брошур на політичні теми. Після початку Першої світової війни — в Українських Січових Стрільцях,- літописець — один з організаторів Пресової кватири УСС. Член Загальної Української Ради з 5 травня 1915 року.
Один з чільних членів Української Радикальної Партії, в якій перебував до 1922–1923 рр.

Після переїзду до Відня керівників Союзу Визволення України через окупацію Львова російськими військами вони через Осипа Назарука звернулись до Симона Петлюри з пропозицією організувати, очолити всенародний здвиг в підросійській Україні. Даючи відповідь, оминув численні рогатки царської цензури.18 грудня 1914 р. Симон Петлюра через Осипа Назарука (тоді перебував у Стокгольмі) передав відповідь.

1915 р. видав у Відні „Співанки УСС“. 1916 року: з друкарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові вийшла ґрунтовна праця Оипа Назарука „Слідами Українських Січових Стрільців“; у Відні побачила світ книжка „Над Золотою Липою“; у Львові вийшла книжка — „З кривавою шляху Українських Січових Стрільців“ (був безпосередньо причетний, в цю „ілюстровану збірку оповідань і описів“ вклав багато праці як автор, редактор і упорядник).

1915–1918 рр. — керівник Пресової Квартири УСС. Від жовтня 1918 — секретар філії УНРади у Львові, делегат Української Національної Ради ЗУНР від Радикальної партії. 6 листопада 1918 р. — мав зустріч з гетьманом Скоропадським П. П. як представник Української Національної Ради ЗУНР: гетьман пообіцяв 2 млн доларів, ескадрилью літаків, кілька вагонів амуніції, відпустити з Києва Курінь Січових Стрільців (1300 чол.)[8]. Грудень 1918 — червень 1919 — керівник Головного управління преси й пропаганди уряду УНР. Один з авторів „Проскурівської Декларації Січових Стрільців“ в березні 1919 р., в кінці січня — на початку лютого 1919 р. перебував в Одесі та Бірзулі разом з Сергієм Остапенком на перемовинах з начальником штабу французьких військ полковником Фрайденберґом про порозуміння Антанти з Директорією (закінчилися нічим). Виступав на з'їзді УРП 22-23 березня та на селянсько-робітничому (трудовому) з'їзді 30-31 березня 1919 р.

Доктор Назарук був адвокатом під час розгляду справ у міському суді Сколього.

У складі Українських січових стрільців (УСС) перебував у Кам'янці-Подільському (липень — жовтень 1919). З червня 1919 року керував роботою пресової квартири Української Галицької Армії. Середина липня 1919 — в складі УГА прибув до Кам'янця-Подільського, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА „Стрілець“. Серпень 1919 р.- здійснив наукову екскурсію до Бакоти. У видавництві „Стрілець“ вийшла книжечка Осипа Назарука „До Бакоти“. Враження з подорожі до української Помпеї». У Кам'янці-Подільському почав писати повість «Роксоляна».

У період Західноукраїнської Народної Республіки О. Назарук займався в її уряді питаннями преси і пропаганди.