Home > Work > Фортеця на Борисфені
1 " Чого на Україні споконвіку бракувало, так це єдності. Силу мали, рішучості вистачало, зваги не позичали, самопожертвою вражали, а ось єдності катастрофічне й постійно не вистачало. Зате розбрати і чвари між своїми, як здавалось, ніде в світі рясніше й щедріше не родили — з року в рік, з віку в вік. Тож усі українські повстання, у яке б ми століття не заглянули, незмінно закінчувалися тим, чим вони, зрештою, і мусили закінчуватися, — великою кров'ю і тисячами молодецьких голів, які, злітаючи з плеч широких, перетворювались у звичайнісінькі черепи, так і не спромігшись вибороти волю, до якої іноді досить було зробити всього лише один-єдиний, хоч і рішучий, але останній крок. І нове повстання, що невдовзі визрівало й спалахувало від краю й до краю, вперто не зважало на невдачі попередньої спроби вирватися з ярма. Це ніби якесь прокляття, що постійно висіло над Україною з року в рік, з віку в вік, прирікаючи козаків на все нові й нові безплідні жертви та поразки. "
― , Фортеця на Борисфені
2 " Не страшний ворог, страшно, коли брат на брата йде. "
3 " Не люблю тліти. Горіти, так горіти. Беру сотню і мчу навстріч реєстровцям. Хочу запобігти братовбивчій війні. Реєстровців лбдурила зрадницька старшина, замакітрила їм голови, засліпила їх золотом. А я хочу козакам нагадати, що ми сини однієї України, що ми - як два крила в одного птаха. Що їхні вороги - то ляхи, а не запорожці. "
4 " Ми викоренимо вашу бунтарську Русь! Ми їй поламаємо крила!Свої крила ви, пане Соколе, давно поламали, повзаючи в покоях агнатів, то як ви дістанете наші крила, - запитав Павлюк. - Адже повзучий повзає, а летючий літає. "
5 " Ми викоренимо вашу бунтарську Русь! Ми їй поламаємо крила!Свої крила ви, пане Соколе, давно поламали, повзаючи в покоях магнатів, то як ви дістанете наші крила, - запитав Павлюк. - Адже повзучий повзає, а летючий літає "
