Irene Rozdobudko QUOTES

1 " Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева, птахи, вода?.. Можна жити бідно, безтямно, дурнувато, легковажно, важко, але при цьому жити чесно - необхідно. Інакше - морок, ніч, смерть... Найстрашніше - втратити віру. Її гублять раз - і назавжди... А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд, що все гаразд, і посміхаються. Але голка в серці залишається. З нею можна якось жити.

Але хіба це життя? "

― Irene Rozdobudko , The Lost Button

2 " ...життя не має смаку, в чистому вигляді воно - як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше "

― Irene Rozdobudko , The Lost Button

3 " Люди, які не відчувають любові, рано чи пізно перетворюються в зомбі, в аморфне ніщо, вони не задоволені життям, яким би воно не було. "

― Irene Rozdobudko

4 " А ви знаєте, що існують люди, яким не потрібні слава, гроші, розкоші? Їм треба лише, щоб їх любили. Любили і не зраджували. Такі собі невеличкі горобчики, яких приручили, нагодували, напоїли, обігріли. Невже у когось підніметься рука образити свого прирученого горобчика? "

― Irene Rozdobudko , The Lost Button

5 " Коли блазні вдають із себе розумнків, а розумники - блазнів, кому нести істину? "

― Irene Rozdobudko , Якби

6 " Ми, люди. А наше улюблене слово «якби» "

― Irene Rozdobudko , Якби

7 " Писання статей і літературних творів схоже на проституцію. І навіть гірше. Там продають тіло, тут - душу "

― Irene Rozdobudko , Пастка для жар-птиці

8 " Справжня жінка - це руйнування "

― Irene Rozdobudko , Пастка для жар-птиці

9 " Задоволення має бути дорогим. "

― Irene Rozdobudko , Пастка для жар-птиці

10 " Брехня, що світ належить молодим! Це лише так здається перші тридцять років, доки ти летиш згори вниз, мов на авто, і нічого не встигаєш, бо немає коли натиснути на гальма. Летиш, в принципі, назустріч своїй старості. "

― Irene Rozdobudko , Якби

11 " Старість це «два в одному»: можна бути дитиною і дорослим водночас. Однією ногою стояти в колисці, іншою самі знаєте де… "

― Irene Rozdobudko , Якби

12 " Сум вливався в неї крізь тонку голку, що завжди стирчала в її судині на руці трохи нижче згину ліктя "

― Irene Rozdobudko , Якби

13 " ми всі - родом з дитинства "

― Irene Rozdobudko , Пастка для жар-птиці

14 " Це може здатися дивним, але почуття власної гідності починається саме з цих простих істин, котрі починаються з частки «не»: не плач, не бійся, не проси! А за великим рахунком – не нарікай на життя, не принижуйся. Отримаєш – на копійку, втратиш – на мільйон. "

― Irene Rozdobudko , Одного разу

15 " Нас принижуватимуть доти, доки ми самі не припинимо тягнутися за сірником і бігати за маршрутками на втіху веселим керманичам. "

― Irene Rozdobudko , Одного разу

16 " Ім'я його - вітер у полі, ім'я-виття, в якому більше сенсу, ніж у людських балачках.
Ієланум не любить слів і ніколи не знайде співрозмовника. Слова - то п'явки, що наповнюють рот гіркотою.
Ієланума виштовхали в світ і світ не прийняв його.
Ієланум дивиться на життя з глибокого колодязя та бачить лише круглу пляму яскравого світла й нічого не розуміє у метушні тіней довкола себе.
Ієланум будує свій світ - сам у собі.
Ієланум не змушує любити себе.
Ієланума ніхто не любить - він викликає страх і огиду.
[...]
Самотність Ієланума - безмежна.
Ієланум бреде з пітьми у пітьму - світло лякає його. "

― Irene Rozdobudko , The Lost Button