Felix Salten QUOTES

1 " A robin perched on the branch of the apple tree, his feathers ruffled, his red chest blazing.
'No need to look so down in the mouth,' he chirruped. 'Things'll get worse before they get better.'
'I don't know what it is about that tree,' Geno grumbled, 'that makes everything that sits in it talk in proverbs.'
'It's easier than thinking,' the robin stated. "

― Felix Salten , Bambi's Children

2 " What do you want? What do you know about it? What are you talking about? Everything belongs to Him, just as I do. But I, I love Him. I worship Him, I serve Him. Do you think you can oppose Him, poor creatures like you? He's all-powerful. He's above all of you. Everything we have comes from Him. Everything that lives or grows comes from Him. "

― Felix Salten , Bambi

3 " You see, when you're young and foolish it doesn't matter where you may be, you always think that you'll be happier somewhere else. "

― Felix Salten , Bambi's Children

4 " ...I'm just beginning to understand how kind you are. "

― Felix Salten , Bambi

5 " Your growing antlers,' Bambi continued, 'are proof of your intimate place in the forest, for of all the things that live and grow only the trees and the deer shed their foliage each year and replace it more strongly, more magnificently, in the spring. Each year the trees grow larger and put on more leaves. And so you too increase in size and wear a larger, stronger crown. "

― Felix Salten , Bambi's Children

6 " Everything you say,' Geno said rather irritably, 'contradicts itself.'
'Of course it does,' the screech owl rejoined obscurely. 'Otherwise, how would anyone ever keep to the middle of the road? "

― Felix Salten , Bambi's Children

7 " How can you waste time? You have only so much to use, and no matter what you do, it still passes. "

― Felix Salten , Bambi's Children

8 " Don't lose your head," screamed the pheasant. And at the same time his voice broke in a whistling gasp and, spreading his wings, he flew up with a loud whir. Bambi watched how he flew straight up, directly between the trees, beating his wings. The dark metallic blue and greenish-brown marking son his body gleamed like gold. His long tail feathers swept proudly behind him. A short crash like thunder sounded sharply. The pheasant suddenly crumpled up in mid-flight. "

― Felix Salten , Bambi

9 " Aren't you afraid of death, oak? How can you speak so casually about it?'
The trees creaked their bare branches until it seemed to Geno that they must be laughing.
'Death?' they said. 'How is it death to return to earth again? Our seed can grow from us. We shall return. "

― Felix Salten , Bambi's Children

10 " Bambi was inspired, and said trembling, "There is Another who is over us all, over us and over Him. "

― Felix Salten , Bambi

11 " The most dreadful part of all," the old stag answered, "is that the dogs believe what the hound just said. They believe it, they pass their lives in fear, they hate Him and themselves and yet they'd die for His sake. "

― Felix Salten , Bambi

12 " Marena looked at all of them out of her big, calm, shining eyes. "Love is no nonsense," she said. "It has to come. "

― Felix Salten , Bambi

13 " The young doe, Marena, said, "In this very hour many of us are going to die. Perhaps I shall be one of them. "

― Felix Salten , Bambi

14 " They fluttered and rustled ceaselessly through the air from all the tree-tops and branches. A delicate silvery sound was falling constantly to earth. It was wonderful to awaken amidst it, wonderful to fall asleep to this mysterious and melancholy whispering. "

― Felix Salten , Bambi

15 " Marena," he said with an effort, "Marena...." He did not recognize her. His voice failed. "

― Felix Salten , Bambi

16 " The less you hurt others, the more you get hurt yourself. "

― Felix Salten , Fifteen Rabbits

17 " It's hard to believe that it will ever be better," Bambi's mother sighed. Aunt Ena sighed too. "It's hard to believe that it was ever any better," she said. "And yet," Marena said, looking in front of her, "I always think how beautiful it was before. "

― Felix Salten , Bambi

18 " Навколо росли ліщина, кизил, терен і бузина. Високі клени, буки й дуби накинули над хащею зелений дах; з твердого темно-бурого ґрунту пнулися вгору папороть, лісовий горох і шавлія. А зовсім унизу горнулися до землі листочки фіалок, які вже відцвіли, і суниць, що тільки-но починали цвісти. Світло ранкового сонця снувалося поміж густим листям золотими нитками. Ліс дзвенів на тисячі голосів, він весь був сповнений їхнім веселим хвилюванням. Радісно кричала іволга, безупинно туркотіли голуби, свистіли дрозди, видзвонювали зяблики, цінькали синиці. Крізь їхній спів пробивався сварливий крик сича, веселий сміх сорок, тріскуче, з металевим відтінком сокотання фазанів. Іноді всі голоси заглушав пронизливий, радісний зойк дятла. А вгорі, над верховіттям дерев, дзвінко й наполегливо лунав клич сокола і чувся хрипкий хор ґав. "

― Felix Salten , Bambi

19 " Раннє літо. Дерева стоять нерухомо, простягнувши руки-гілки до блакитного неба, з якого сонце ллє на них свою життєдайну силу. Жива стіна кущів укрита цвітом ніби червоними, білими й жовтими зірочками. На деяких уже вдруге з'явилися пуп'янки; ніжні міцні й рішучі, вони густо сидять на тонких гілочках, схожі на маленькі стиснуті кулачки. Зелений килим на землі теж усіяний розмаїтими квітками і вабить багатством барв. Усюди пахне свіжим листям, квітами, вогкою землею й зеленим пагінням. Від світання до заходу сонця ліс дзвенить на тисячу голосів – бринять бджоли, дзижчать оси, гудуть джмелі. "

― Felix Salten , Bambi

20 " Бембі стрибнув уперед. Невимовна радість з чарівничою силою охопила його, і він умить забув про свій страх. У гущавині він бачив над собою лише верховіття дерев, і тільки де-не-де крізь них пробивалися блакитні цяточки неба. А тепер йому відкрилася вся безмежна блакить, і він, сам не знаючи чому, відчув себе страшенно щасливим. У лісі Бембі майже не знав сонця; він бачив там тільки широкі смуги світла, що пробивалися крізь гілля, та золотаві плями на листі дерев. А тепер він раптом опинився в сліпучому сяйві, в ласкавому царстві тепла й світла; чудесна, владна сила закривала йому очі й відкривала серце. Бембі неначе сп'янів і зовсім не тямив себе. Він підстрибував на місці – три, чотири, п'ять разів. Інакше він не міг – його так і тягло скочити кудись у височінь. Його молоде тіло так напружувалось, він так глибоко й водночас легко дихав, разом з пахощами лугу в нього вливалося стільки відчайдушної радості, що він не міг не стрибати. Адже Бембі був дитина. Якби він був людською дитиною, він би голосно кричав від щастя. Але він був оленям, а олені нездатні виявляти свою радість так, як люди. Він радів по-своєму – напружував ноги, вигинав спину й підскакував. "

― Felix Salten , Bambi