11
" Людська душа, падаючи на нижчі стосовно себе щаблі, занурюючись у тваринні пристрасті, віддаючись прикметній для тварин чуттєвості, бере на себе їхні риси та якості: злість, лютість, ненавистність, заздрість, хитрість, гордість тощо; тим часом коли вона подвигом доброї волі здіймається вище тваринних поривань, звірячих спонук і безсловесних прагнень, то сходить на висоту чистоти тих умів, чиєю стихією є світло, розум, мир, гармонія, любов, блаженство, і бере від них якусь силу величі, світлості, розуміння найвищого, найдальшого, найяснішого, а також особливої святості в почуттях, внутрішньо наповнившись якими, змальовує в уяві стан людського буття - часом схвалюючи, а часом картаючи, умовляючи, попереджаючи й показуючи. "
― Gregory Skovoroda , Буквар миру
13
" Сковорода вчив, що всі стани добрі й Бог, розподіляючи членів суспільства, нікого не скривдив; прокляття ж Він накладає на синів неслухняних, які, не дослухавшись до себе й не слідуючи поклику природи, вступають до станів через пристрасті, через оманливі принади, через примхи. І оскільки вони не пізнали в собі природженої схильності, то й віддав їх Верховний роздавач обдарувань у немудрий ум, щоб творили неподобне й були прокляті, тобто нещасні. "
― Gregory Skovoroda , Буквар миру